Авторизация
 

«Консенсус еліт»: чого прагне Коломойський?


Чи можуть олігархи керувати державою? Це питання спадає на думку при згадці нинішнього президента Зеленського, його команди з “Кварталу-95” і впливових партнерів з бізнес-оточення. Знову є ризик, що вихідці з підприємницької сфери виявляться непридатними до державницьких завдань та можуть не утриматися від спокус влади, близькості до ресурсів, у тому числі й бюджетних.
         
З попереднім очільником держави Петром Порошенком теж пов’язувалися сподівання як з ефективним менеджером, проте на виборах йому було дано красномовну оцінку. Можливо, й через те, що до країни не можна ставитися, як до фабрики цукерок або іншого великого підприємства. 
         
Відразу після заяв тоді ще актора Зеленського про похід до влади, його постать почали пов’язувати з олігархом Коломойським: майбутній президент у найближчому оточенні мав справи не лише з людьми бізнесмена, але й його автівками. Використав цю ситуацію й колишній президент Порошенко, котрий називав кандидата Зеленського «маріонеткою Коломойського». Проте електоральне розчарування українців було настільки великим, що за опонента чинного тоді президента проголосували рекордні 73 відсотки. 
         
І хоча новообраний глава держави та його команда всіляко відмежовуються від олігарха, все ж заяви Коломойського чи то в Ізраїлі, чи Україні після обрання Зеленського набули особливої уваги. Взяти б його доволі провокаційну пораду оголосити дефолт. Хвиля обурень, критики й ринкових тривог миттю пробігла країною. Більш перманентною за напруженням ситуацією є прагнення бізнесмена повернути гроші за націоналізований ПриватБанк, який йому належав. Крім того, майже кожного дня ми чуємо про заяви Ігоря Коломойського щодо кадрових призначень на високі державні посади та його політичні позиції.
         
Що з себе представляє всемогутній олігарх, який вирішує долі українського народу? 

Ігор Коломойський має дуже насичену біографію, з розмаїттям якої можна ознайомитись на різних ресурсах: інтелігентна дніпропетровська родина, відмінне навчання, захоплення шахами й математикою, раннє заняття бізнесом ... І так далі й далі. При цьому вульгарне й цинічне спілкування з політиками та журналістами, яке точно не додає симпатиків олігарху, котрі поважають людську гідність й інтелігентність. Чи є ця людина державницькою по своїй суті? Гадаємо, кожен може сам зробити висновки, пошукавши історію протистоянь Коломойського з державою, захист власних інтересів настільки, наскільки це дозволено обставинами. Тож після Швейцарії й Ізраїлю, після каденції Порошенка, бізнесмен-мільярдер – знову на батьківщині. 
         
Повернувшись, він перш за все став вибудовувати фігури на політичній шахівниці. Приміром, узяв «консультативну участь» у політичному проекті «Довіряй ділам», який ще називають «партією мерів». Перед зборами реанімованого проекту Коломойський зустрічався з впливовим нардепом - екс-регіоналом Віталієм Хомутинником. Той, у свою чергу, був присутній у Харкові на з’їзді партії мерів 2 червня. 
         
Нагадаємо, головою цієї політичної сили обрано Харківського міського голову Геннадія Кернеса, котрий пропонує місцеві референдуми, бореться з волонтерським наметом на майдані Свободи та намагається повернути ім’я Жукова для одного з проспектів, поновити повалений пам’ятник маршалу та називає покидьками тих, хто «виходить під стіни адмінбудівель». Оскільки партія «Довіряй ділам» – колишній одеський проект, а мер Генадій Труханов нині співголова партії, – бачимо політичне утворення, яке зміцнить вплив Коломойського на південно-східні регіони. Оскільки в партії чимало міських голів та очільників обласних рад, свою максимальну потужність проект може продемонструвати саме на місцевих виборах наступного року. Це є перспективним напрямом, оскільки за останні роки завдяки децентралізації в рази зросли місцеві бюджети. Щоправда, спущено на місця й фінансування сфер, які раніше дотувалися з державного кошторису, наприклад, до певної міри, освіта, медицина, дороги тощо. Та все це можна виправити у Верховній Раді, куди й прагнуть потрапити люди Коломойського.
         
Чи є фактор нестабільності для країни, правління якою пов’язують з олігархами, один з котрих особливо близький до президента? Безумовно, так. Внутрішній фактор такого впливу відображено у заявах Нацбанку: там пояснюють девальвацію гривні спекулятивними заявами Коломойського про дефолт, а також можливими ризиками фінансовій стабільності через судові процеси, а саме низку судових спорів НБУ й Мінфіну з колишніми власниками Приватбанку Ігорем Коломойським і Геннадієм Боголюбовим. 
         
Що ж до зовнішніх факторів, то історія з ПриватБанком давно відома за межами України. Нині державна, - ця установа позивається в суд штату Делавер для отримання виведених з банку коштів перед його націоналізацією. Окрім Коломойського й Боголюбова у справі як відповідачі проходять також громадяни США та майже 2 десятки компаній. Як пише strana.ua, їх звинувачують у побудові глобальної схеми з відмивання коштів через офшор з 2006 до 2016 року на рекордну у всьому світі суму у 470 млрд доларів. Такі великі кошти в судах щодо відмивання грошей ще не фігурували. 
         
Тепер поміркуємо, чи вигідно Коломойському розхитувати фінансову систему країни, яка для нього, до певної міри, сьогодні є прихистком від можливих претензій з боку США та інших держав? Навряд чи. Тим більше цілком можливо, що президент Зеленський нині має політично сильніших покровителів з-за океану, котрі до певної міри диктують нинішній порядок денний як у переговорах з Росією, так і в дуже болючих для кожного пересічного українця енергетичних питаннях, приміром: де нам брати газ і вугілля? 
         
Скоріше за все Ігор Коломойський нині більше перейматиметься, як забезпечити собі політичний імунітет, тож зосередиться, як ми зазначали, на проведенні в Парламент своїх людей. Якщо не брати до уваги «Європейську солідарність» Порошенка, то найсерйознішим опонентом Коломойського та політсил, які знаходяться в його орбіті, на сьогодні є «Опозиційна платформа — За життя». Саме її представники зробили реальні кроки до зближення з Росією і є прихильниками прямих переговорів країн як з приводу припинення воєнних дій, так і тарифної політики. 

Сьогодні ми бачимо, як президенту Зеленському доводиться «викручуватися», роблячи нечіткі заяви з цих питань, з одного боку, не позбавляючи надії свій електорат, а з іншого — боячись образити західних партнерів. Нагадаємо, що й Коломойський зробив досить неочікувані заяви стосовно своєї оцінки війни на сході країни, назвавши її громадянським конфліктом. Вірогідно, такі заяви більше спрямовані на електоральну підтримку, ніж на реальну оцінку бойових дій на Донбасі (нагадаємо, що олігарх ініціював створення добробатів у 2014-му й відтоді про нього говорять як про захисника Дніпропетровщини від сепаратизму). 
         
Оскільки Бойко, Медведчук, Рабінович вірогідно отримають чимало «штиків» у Верховній Раді, Коломойський, як досвідчений політик, уже почав «перетягувати» частину їхнього електорату під свої проекти. З огляду на обставини, в яких опинився, – чинний глава держави Зеленський прогнозовано шукатиме підтримки в інших впливових людей (приміром, наприкінці травня до Адміністрації президента приїжджав олігарх Віктор Пінчук нібито домовлятися про призначення Кучми представником в Тристоронній контактній групі від України в Мінському форматі. Нагадаємо, що більш ніж 10 років тому стався бізнес-конфлікт Коломойського із зятем екс-президента Кучми щодо Нікопольського заводу феросплавів). 
         
Під час своєї передвиборчої кампанії Володимир Зеленський голосно заявляв: «олігархи - це зло», але при цьому тихо додавав, що «рубати з плеча» в цій справі не можна. Таким чином, він дав зрозуміти про готовність домовлятися з олігархами. 

У свою чергу, колишній бізнес-партнер екс-артиста Коломойський розбудовує в Україні свій політичний бастіон: чим різноманітніше за складом будуть залежні від нього нардепи і лояльні очільники міст та рад, тим безпечніше почуватиметься в Україні олігарх. Адже йому потрібне не лише комфортне перебування, але й притулок на українській землі від можливих претензій з боку західних правоохоронних органів. 

Шкода для суспільства від олігархічного правління була очевидною ще у давні часи. Через тисячі років, що минули з тих пір, відношення світової наукової і експертної спільноти до олігархії не змінилося. Тобто, завжди вважалося, що влада олігархів є суспільним злом. 

В Україні олігархат має величезний політичний і економічний вплив, його бізнес орієнтовано на максимальне залучення ресурсів і можливостей держави. «Договорняк» між олігархами зараз має красиву назву – «консенсус еліт». Олігархи у боротьбі за ресурси і владу можуть боротися один з одним, але – ніколи з олігархічним режимом як таким.

Зараз Україна в усіх питаннях бере приклад із зарубіжних країн, але не в цьому. Американські олігархи зробили свою країну наймогутнішою у світі, діючи за принципом - що корисно для їх приватних компаній, то корисно і для держави. При цьому кожен зароблений ними долар в основному залишається в США, працює на країну і зміцнює її. На відміну від американців, українські олігархи, заробивши гроші, намагаються швидше перевести їх в офшори. І це ніяк не сприяє розвитку нашої держави.

Україна залишиться на задвірках світової економічної системи до тих пір, поки країною управлятимуть олігархи.


  Следите за нами в Telegram  



  •   8-06-2019, 12:22
  •   Fact-bot
  •   125

  • Joker
  • 08-06-2019, 14:38
  • : 14:38
  • Пользователь offline
    • 0
"Какая отвратительная рожа" с
Коломойський приде порядок наведе  sweat_smile
  • FOX
  • 08-06-2019, 14:55
  • : 14:55
  • Пользователь offline
    • 0
Когда Коломойский прилетел в день инаугурации президента - все стало понятно. 
  • RAZE
  • 08-06-2019, 15:18
  • : 15:18
  • Пользователь offline
    • 0
Зараз Україна в усіх питаннях бере приклад із зарубіжних країн, але не в цьому. Американські олігархи зробили свою країну наймогутнішою у світі, діючи за принципом - що корисно для їх приватних компаній, то корисно і для держави. При цьому кожен зароблений ними долар в основному залишається в США, працює на країну і зміцнює її. На відміну від американців, українські олігархи, заробивши гроші, намагаються швидше перевести їх в офшори. І це ніяк не сприяє розвитку нашої держави.
Там менталитет людей другой, и есть понимание чьи это деньги и что, если не сделать что-то для народа, то этих самых денег, доступных для "использования" станет меньше. И нет смысла переводить деньги куда-то. У нас же менталитет такой - пришел, украл, победил (увел в офшор и уехал за границу).
ПОСЛЕДНЕЕ
ПОПУЛЯРНОЕ
  • По рейтингу
  • Читаемое
Мы в соцсетях
  • Facebook
  • Twitter