Авторизация
 

Справедливість для Ходжали: 27-а річниця геоциду азербайджанського народу


20 лютого у Харкові відбулася зустріч, присвячена 27-ій річниці геноциду азербайджанського народу.

Холокост, геноцид у Руанді, різанина у Сребрениці, звірства у Камбоджі… На превеликий жаль, цей ряд злочинів можна продовжувати. Усі вони несуть загрозу не конкретній людині, а людській спільноті, адже суперечать правилам людського співжиття. Це найстрашніші діяння, на які здатні навіть не люди, а нелюді. Усі вони є злочинами проти людства.

Цими днями азербайджанський народ вшановує пам'ять загиблих під час Ходжалинської трагедії. До її 27-ій річниці Почесне консульство Азербайджанської Республіки у місті Харків на чолі з Афганом Салмановим організували зустріч, у якій взяли участь представники Харківської облдержадміністрації, Харківської обласної ради, Харківської міської ради, громадських організацій, дипломатичного корпусу, керівники регіональних вишів, представники азербайджанської діаспори, ЗМІ.

Ходжалинська трагедія є найкривавішою подією Карабахського конфлікту. У ніч з 25 на 26 лютого 1992 року збройні сили Вірменії увійшли в місто Ходжали. В результаті штурму було вбито 613 людей, серед них 63 дитини. 1275 азербайджанців було взято у заручники, доля багатьох з них і досі не відома.

«Це чорна сторінка в історії нашого народу, ‒ зазначив у виступі А.Салманов. – Тому дуже важливо донести до світової спільноти правду про цей жахливий злочин. Згідно із міжнародним правом це є акт геноциду, який визнали декілька штатів США, частина країн Європи та світу. Слід і далі поширювати інформацію про Ходжалинську трагедію, як це робить фонд Гейдара Алієва, що працює під гаслом «Ми не хочемо помсти – ми хочемо справедливості». Ми кожного року проводимо такі заходи, демонструємо людям документальні кадри, які шокують їх. Треба, щоб про цю трагедію дізнався весь світ». 

«Після жахливих подій ІІ світової війни, здавалося б, увесь світ буде жити за загальнолюдськими цінностями, проте не вийшло. У 1992 році наші сусіди вчинили жахливий злочин, ‒ сказав, виступаючи перед присутніми на зустрічі, Надзвичайний та Повноважний Посол Азербайджанської Республіки в Україні Азер Худаяр оглу Худієв. ‒ Ще страшніше те, що третій президент Вірменії Серж Саркісян в інтерв’ю британському журналісту визнав це злодіяння. Він сказав, що це було зроблено, аби залякати азербайджанців і зламати стереотип про те, що вірмени не можуть підняти руку на цивільне населення. Це слова далекої від нормальної людини… Утім інколи саме такі люди приходять до влади. Політичну оцінку Ходжалинській трагедії надав парламент Азербайджану ще у 1992 році. Тепер важливо, щоб вона отримала також правову оцінку у всієї світової спільноти. Якщо глобалізований світ буде своєчасно реагувати на такі трагедії, злочинів проти людства буде менше. Людська пам'ять коротка, її слід постійно гострити, щоб нові покоління знали, на народах-злочинцях лежить історичне клеймо».

Голова Харківської обласної ради Сергій Чернов у своїй промові від імені депутатського корпусу виразив співчуття азербайджанському народу та наголосив: «Важливим є те, що в ці важкі часи наші народи разом, ми розділяємо вашу трагедію. Кожна родина і кожна людина заслуговує на достойне життя, але інколи цим нехтують. Про це свідчать злочини, що відбуваються на території наших держав. Україна і Азербайджан завжди були дружніми народами, вони повинні і в подальшому бути разом. Я хочу подякувати азербайджанському народу за підтримку нашого народу у важкі для нас часи. Будуть плинути часи, але важливо, щоб наступні покоління пам’ятали історичні події. Всі, хто хоче жити в успішних і стабільних державах, повинні об’єднуватися та уникати сепаратистських настроїв». 

«Все пережите азербайджанським народом є для нас важливим уроком. – зазначила у виступі заступник міського голови Світлана Гобунова-Рубан. – Ми розуміємо, наскільки важливо все це знати, пам’ятати і розуміти, що ніхто з нас від цього не застрахований. Завдання кожної розумної й культурної людини – не допустити того, що ми бачили сьогодні на екрані. Кожного дня у полі зору в мене як заступника мера перебувають 87 тисяч переселенців із Донецької та Луганської області. Це люди, які були змушені бігти від озброєного конфлікту. Вони втратили роботу, квартири. Кожен день я спілкуюся з членами сімей загиблих у ході проведення АТО. Там діти, вдови, батьки. Я зустрічаюся з бійцями. Хтось з них став інвалідом, хтось сильно постраждав психологічно. І коли я дивлюся на те, що сталося в Азербайджані, я так сильно прошу Бога, щоб цього ніколи не було в Україні, що я сподіваюся, що Бог мене почує. Прийміть моє серце, душу, як матері, як людини що знаходиться при владі, і дай нам Боже ніде на землі нічого такого не побачити і не почути».

Заступник начальника департаменту економіки і міжнародних відносин Харківської обласної державної адміністрації Микола Грановський висловив співчуття щодо втрат, яких зазнав азербайджанський народ у лютому 1992 року. «У житті кожного народу є сторінки, кривавими літерами вписані в історію, - сказав він. -  Геноцид став чорною датою в історії Азербайджану. Неможливо уявити, що цей злочин відбувся наприкінці 20 століття на очах усієї світової спільноти. Такі рани не загоюються. Український народ разом з братським азербайджанським народом сумує і досі».  

Голова харківського обласного товариства українсько-азербайджанської дружби Мурад Омаров розповів про історію книги «Діти, які не виросли», що написана на основі розповідей ходжалинських  дітей, які у ніч на 26 лютого 1992 року втратили обох батьків. Ця книга перекладена англійською, німецькою, турецькою і українською мовами. «Для нашої діаспори надзвичайно важливо донести сутність трагедії до українського народу, - сказав М.Омаров. – Адже те, що відбувається зараз в Україні є дзеркальним відображенням того, що відбувалося у нас 27 років тому. Якщо б світова спільнота тоді надала правильну оцінку трагедії, можливо, і не було б Донбасу…». 
Азербайджанська діаспора в Харкові долучилася до створення документального фільму, жахливі кадри якого присутні на зустрічі дивилися зі сльозами на очах. 

Всі учасники заходу наголосили, що в наших дружніх країн є багато спільного, вони обидві пережили і переживають агресію під час військових конфліктів та її засуджують. Було висловлено взаємні співчуття та надію на подальшу дружбу, співробітництво між державами, а також мирне життя наших народів.

20 лютого у Харкові відбулася зустріч, присвячена 27-ій річниці геноциду азербайджанського народу.
Холокост, геноцид у Руанді, різанина у Сребрениці, звірства у Камбоджі… На превеликий жаль, цей ряд злочинів можна продовжувати. Усі вони несуть загрозу не конкретній людині, а людській спільноті, адже суперечать правилам людського співжиття. Це найстрашніші діяння, на які здатні навіть не люди, а нелюді. Усі вони є злочинами проти людства.

Цими днями азербайджанський народ вшановує пам'ять загиблих під час Ходжалинської трагедії. До її 27-ій річниці Почесне консульство Азербайджанської Республіки у місті Харків на чолі з Афганом Салмановим організували зустріч, у якій взяли участь представники Харківської облдержадміністрації, Харківської обласної ради, Харківської міської ради, громадських організацій, дипломатичного корпусу, керівники регіональних вишів, представники азербайджанської діаспори, ЗМІ.

Ходжалинська трагедія є найкривавішою подією Карабахського конфлікту. У ніч з 25 на 26 лютого 1992 року збройні сили Вірменії увійшли в місто Ходжали. В результаті штурму було вбито 613 людей, серед них 63 дитини. 1275 азербайджанців було взято у заручники, доля багатьох з них і досі не відома.

«Це чорна сторінка в історії нашого народу, ‒ зазначив у виступі А.Салманов. – Тому дуже важливо донести до світової спільноти правду про цей жахливий злочин. Згідно із міжнародним правом це є акт геноциду, який визнали декілька штатів США, частина країн Європи та світу. Слід і далі поширювати інформацію про Ходжалинську трагедію, як це робить фонд Гейдара Алієва, що працює під гаслом «Ми не хочемо помсти – ми хочемо справедливості». Ми кожного року проводимо такі заходи, демонструємо людям документальні кадри, які шокують їх. Треба, щоб про цю трагедію дізнався весь світ». 

«Після жахливих подій ІІ світової війни, здавалося б, увесь світ буде жити за загальнолюдськими цінностями, проте не вийшло. У 1992 році наші сусіди вчинили жахливий злочин, ‒ сказав, виступаючи перед присутніми на зустрічі, Надзвичайний та Повноважний Посол Азербайджанської Республіки в Україні Азер Худаяр оглу Худієв. ‒ Ще страшніше те, що третій президент Вірменії Серж Саркісян в інтерв’ю британському журналісту визнав це злодіяння. Він сказав, що це було зроблено, аби залякати азербайджанців і зламати стереотип про те, що вірмени не можуть підняти руку на цивільне населення. Це слова далекої від нормальної людини…Утім інколи саме такі люди приходять до влади. Політичну оцінку Ходжалинській трагедії надав парламент Азербайджану ще у 1992 році. Тепер важливо, щоб вона отримала також правову оцінку у всієї світової спільноти. Якщо глобалізований світ буде своєчасно реагувати на такі трагедії, злочинів проти людства буде менше. Людська пам'ять коротка, її слід постійно гострити, щоб нові покоління знали, на народах-злочинцях лежить історичне клеймо».

Голова Харківської обласної ради Сергій Чернов у своїй промові від імені депутатського корпусу виразив співчуття азербайджанському народу та наголосив: «Важливим є те, що в ці важкі часи наші народи разом, ми розділяємо вашу трагедію. Кожна родина і кожна людина заслуговує на достойне життя, але інколи цим нехтують. Про це свідчать злочини, що відбуваються на території наших держав. Україна і Азербайджан завжди були дружніми народами, вони повинні і в подальшому бути разом. Я хочу подякувати азербайджанському народу за підтримку нашого народу у важкі для нас часи. Будуть плинути часи, але важливо, щоб наступні покоління пам’ятали історичні події. Всі, хто хоче жити в успішних і стабільних державах, повинні об’єднуватися та уникати сепаратистських настроїв». 

«Все пережите азербайджанським народом є для нас важливим уроком. – зазначила у виступі заступник міського голови Світлана Гобунова-Рубан. – Ми розуміємо, наскільки важливо все це знати, пам’ятати і розуміти, що ніхто з нас від цього не застрахований. Завдання кожної розумної й культурної людини – не допустити того, що ми бачили сьогодні на екрані. Кожного дня у полі зору в мене як заступника мера перебувають 87 тисяч переселенців із Донецької та Луганської області. Це люди, які були змушені бігти від озброєного конфлікту. Вони втратили роботу, квартири. Кожен день я спілкуюся з членами сімей загиблих у ході проведення АТО. Там діти, вдови, батьки. Я зустрічаюся з бійцями. Хтось з них став інвалідом, хтось сильно постраждав психологічно. І коли я дивлюся на те, що сталося в Азербайджані, я так сильно прошу Бога, щоб цього ніколи не було в Україні, що я сподіваюся, що Бог мене почує. Прийміть моє серце, душу, як матері, як людини що знаходиться при владі, і дай нам Боже ніде на землі нічого такого не побачити і не почути».

Заступник начальника департаменту економіки і міжнародних відносин Харківської обласної державної адміністрації Микола Грановський висловив співчуття щодо втрат, яких зазнав азербайджанський народ у лютому 1992 року. «У житті кожного народу є сторінки, кривавими літерами вписані в історію, - сказав він. -  Геноцид став чорною датою в історії Азербайджану. Неможливо уявити, що цей злочин відбувся наприкінці 20 століття на очах усієї світової спільноти. Такі рани не загоюються. Український народ разом з братським азербайджанським народом сумує і досі».  

Голова харківського обласного товариства українсько-азербайджанської дружби Мурад Омаров розповів про історію книги «Діти, які не виросли», що написана на основі розповідей ходжалинських  дітей, які у ніч на 26 лютого 1992 року втратили обох батьків. Ця книга перекладена англійською, німецькою, турецькою і українською мовами. «Для нашої діаспори надзвичайно важливо донести сутність трагедії до українського народу, - сказав М.Омаров. – Адже те, що відбувається зараз в Україні є дзеркальним відображенням того, що відбувалося у нас 27 років тому. Якщо б світова спільнота тоді надала правильну оцінку трагедії, можливо, і не було б Донбасу…». 
Азербайджанська діаспора в Харкові долучилася до створення документального фільму, жахливі кадри якого присутні на зустрічі дивилися зі сльозами на очах. 

Всі учасники заходу наголосили, що в наших дружніх країн є багато спільного, вони обидві пережили і переживають агресію під час військових конфліктів та її засуджують. Було висловлено взаємні співчуття та надію на подальшу дружбу, співробітництво між державами, а також мирне життя наших народів.




  Следите за нами в Telegram  



  •   21-02-2019, 13:40
  •   Fact-bot
  •   43

ПОСЛЕДНЕЕ
ПОПУЛЯРНОЕ
  • По рейтингу
  • Читаемое
Мы в соцсетях
  • Facebook
  • Twitter