Ботоферми: технології виродження суспільства


Про це не прийнято говорити, хоча офіційно «сірі» технології просування політиків у соціальних мережах не заборонені. Жоден політик не зізнається у тому, що його штаби співпрацюють з ботофермами. Водночас рекламні борди, агітаційні намети, продуктові набори та інші традиційні інструменти вже давно не вважаються чимось непристойним, бо виборці до них звикли. 

Справа не в тому, що білих технологій у політичній промоції фактично не існує, адже будь-який крок на зустріч електорату містить елемент маніпуляції. З масами інакше не працюють – це зрозуміло. Утім масштабність «сірого» ринку політтехнологій, у який втягнуті тисячі людей, змушених працювати ботами, жахає. І висвітлює, окрім питання тотального маніпулювання громадською думкою, ще одну проблему – виродження гуманітарного фаху. На ботофермах експлуатується вербальна здібність людини. Зрозуміло, що ботом працювати може не кожен. На жаль, це доля філологів та журналістів, які вміють оперативно і точно формулювати думки, легко перестрибують з теми на тему, знаходять синонімічні ряди для рерайтів, вибудовують діалоги у «гілках» під постами. Це доволі динамічна робота. За зміну «сірий» дописувач має створити 300 коментарів. Швидкість продукування коментів: один за хвилину. Якщо більш розлогий та ґрунтовний – за дві. Думати ніколи. Треба швидко стукати по клавішах, аби не втратити момент для реагування на новину чи пост у соцмережі.


Журналісти Слідство.Інфо провели розслідування і зняли документальний фільм «Я – бот». Він дає уявлення і про масштаб нової для України технології, і про субкультуру ботів, і про оплату їхньої праці і про ставлення до них замовників. 

Що зясували журналісти? 
Ботоферми – це таємні організації, які мають розгалужену структуру.

В головному офісі сидять керівники, які ведуть перемовини з політичними силами, визначають завдання і вартість послуг. Поряд з ними працюють таргетологи: вони аналізують, на яку аудиторію слід спрямувати сили.

Є також технічні спеціалісти, які автоматизують певні процеси і пришвидшують роботу. Зокрема, вони сканують соціальні мережі за заданими ключовими словами, щоб якомога швидше знайти потрібні для коментування меседжі.


Утім головною рушійною силою ботоферм є так звані «мавпочки». Це люди, які створюють фейкові акаунти і від їх імені масово залишають коментарі у соцмережах. У кожної «мавпочки» – по сім акаунтів. Фото для аватарів вони зазвичай крадуть  з мережі «Вконтакте» і завантажують їх на сторінки ботів.

«Мавпочки» не лише лінійно коментують потрібні пости, а й утворюють цілі гілки, де їхні боти ведуть переконливі бесіди один з одним. А це вже справжня драматургія!

Щоправда, не довільна. У чаті на телеграм-каналі «мавпочки» отримують інструкції для ботів – ключові тези, які потрібно креативно розгорнути. 

Як правило, «сірі» дописувачі не цікавляться замовниками – вони сумлінно виконують свою роботу, майже не спілкуючись один з одним. Політична нерозбірливість «мавпочок» стає їм у нагоді, бо потрібно вміти оперативно переключатись на зміну тональності щодо політиків-замовників: зранку критикується Вакарчук і уславлюється Гриценко, а увечері – вже все навпаки: Славко у фаворі, а його опонентів слід поливати брудом.

Цікаво, як «мавпочки» пораються у таких випадках із когнітивним дисонансом, який відбувається на тлі, принаймні семикратного ділення їх мережевої ідентичності? Як вдається віртуозно розмовляти із самим собою у кількох ботівських іпостасях? 

Аналітична компанія VoxUkraine  провела дослідження, у якому зясувала, що приблизно кожен третій коментар під політичними новинами та постами у соцмережах протягом шести передвиборних тижнів залишали несправжні люди. Вони ідентифікували 800 000 ботів на теренах українського інтернет-простору.

У середньому один «сірий» дописувач веде акаунти 7 ботів. Тож можемо легко підрахувати, що за коментувальною активністю стоять 114 тисяч реальних людей – 114 тисяч гуманітаріїв, які б могли у цей час навчати дітей, займатися наукою, обстоювати власну думку на шпальтах видань…

Натомість через брак роботи вони змушені за копійки працювати на ботофермах, витрачаючи на технологічний бруд свої здібності. 
Адже ця праця, дійсно, достойно не оплачується.

Журналіст Слідство.Інфо Василь Бідун отримував на ботофермі за кожен свій коментар 1 гривню. Політтехнолог, до якого звернулися розслідувачі, назвав зовсім іншу цифру: приблизно 15 гривень за коментар. Таку суму платить замовник у головному офісі ботоферми. Різниця вражає. 

За шість тижнів, протягом яких соціальні мережі моніторила компанія VoxUkraine, боти створили 4 мільйони коментарів. Відповідно «мавпочки» заробили на них 4 мільйони гривень. Замовники сплатили за «репутаційний менеджмент» 60 мільйонів гривень. Десятки мільйонів осіли у кишенях нечисленних технологів. 


Тож масштаб «сірого» ринку дописувачів у соціальних мережах зрозумілий. Вибори закінчилися, і «мавпочок» перевели у розряд фрилансерів – до нової кампанії вони працюватимуть вдома і за значно меншу зарплатню.

Виродження гуманітарного фаху триває…

  Цитати роБОТодавців:
«Вийшов пост – напишемо якусь базу коментарів, щоб вони почали розкручуватися. Тоді підтягнуться реальні люди»
 «Коментарі мають бути аргументовані і включені в тему, навіть якщо вона для вас далека»
 «Інколи 25 коментарів можна написати за 15 хв
илин, інколи за 30».
 «В реальності люди малограмотні. Тому якщо у вас будуть якість граматичні помилки, то це навіть плюс».
 «Будь-яку тему зачіпаєте і виводите до того, що Гриценко
 - красавчик».
 «Під одним акаунтом пишете комент, переключаєтесь на інший – і даєте відповідь»
.


  Следите за нами в Telegram  



  •   22-09-2019, 17:32
  •   Gin
  •   538

ОСТАННЄ
НОВИНИ
Завантажуємо курси валют від minfin.com.ua
РЕКЛАМА
диквл Ani Lady Shop