Приклад для українців: є чому повчитися в азіатських країнах


Китай, Японія, Сінгапур… Кожна з цих азійських країн у багатьох з нас асоціюється з економічними досягненнями та успіхом.

Як так сталося, що Піднебесна за останні сто років постала зі злиднів і перетворилася на всесвітню майстерню? Можливо, Китай просто відновився і став такою ж величною державою, як і тисячі років тому? У сиву давнину китайці були винахідниками й першопрохідцями, подарувавши світу низку незамінних речей: паперові гроші й туалетний папір, сівалку й хімічну отруту від шкідників, чорний порох і сірники, магнітний компас і доменну піч, зубну щітку та інші предмети побуту. Нині ж товари з Піднебесної нерідко є підробками відомих європейських брендів - від одягу до автомобілів.

Знані китайці і як вправні мандрівники: їхні гігантські кораблі у першій половині XV століття допливали аж до східного узбережжя Африки, але менш ніж за сто років потому Піднебесна самоізолювалася: океанічні подорожі з невідомих причин було заборонено. Поступово Піднебесна здавала позиції: консервація інституцій, відсутність конкуренції, війни та повстання й нарешті комуністичне ХХ сторіччя…

Наскільки органічною виявилася нині заборонена в Україні червона ідеологія для Китаю? Азійська країна асимілювала чимало вчень, не минула ця доля й марксизм. Економічні експерименти комуністичних керманичів під керівництвом Мао Цзедуна наприкінці 50-х років ХХ століття призвели до голодної смерті десятків мільйонів людей. Зараз видається дивовижним таке глупство, як винищення горобців. Спроба «збереження» врожаю зернових масовими акціями містян, селян, школярів під час яких вони кричали, били в барабани, махали ганчір’ям, спричинила загибель понад мільярда птахів. У країні настав голод. Згодом Китай мусив купувати горобців із СРСР та Канади.

У 1995 році після того, як населення Китаю сягнуло 1 млрд. 200 млн., влада стала проводити політику контролю народжуваності на принципом: 1 дитина на одну сім’ю, що дозволило скоротити її рівень. Однак все рівно упродовж двох тисячорічь ця країна є самою численною у світі.  

Незважаючи на такі «перегини на місцях» та необхідні радикальні заходи, Компартія є правлячою в Китаї й досі. Якою постає сьогодні Китайська Народна Республіка на тлі інших держав? Її економіка за рівнем розвитку вважається другою після США. Китай вийшов на перше місце в світі за виробництвом сталі, скла, вугілля, цементу, бавовни, а зовнішньоторговельний обіг перевищив $400 млрд., при цьому частка готових виробів у його експорті становить майже 80 % (в Україні - близько 25 %).

Якщо подивитися на географічну структуру зовнішньої торгівлі товарами у січні–листопаді минулого року в Україні, то Китай імпортує майже на 7 мільярдів (поступаючись лише Росії), а Україна експортує до Піднебесної на менш ніж $2 млрд. У сусідню Білорусь китайський імпорт складає менше $3 млрд. (теж друга позиція після Росії, яка імпортує до сусіда майже на $21 млрд.) при білоруському експорті  близько півмільярда.

Які причини успішного розвитку Китаю? Дискусії з цього приводу досі тривають в експертних колах. Називають навіть релігійні чинники, а саме поширення християнства, зокрема, протестантизму, який ще за часів Макса Вебера пов’язують з економічним процвітанням.
На ХІV з’їзді Компартії Китаю у 1992 році було визначено три основні вимоги стійкого економічного зростання: право власності як основа, право як гарантія і моральність як опора.

В цілому сучасний Китай слід охарактеризувати як країну ринкового соціалізму. Протягом ХХ століття в ньому сформувалася своя специфічна економічна модель, в якій головна роль відводиться плановому господарству, а допоміжна – ринковому регулюванню. Особливість такої моделі полягає у розумному компромісі між поєднанням цих двох елементів, а також культурно-історичними умовами розвитку Китаю. Керівництво країни відмовилося від ідей різких стрибків і масштабних проривів в економіці, обравши шлях повернення до конфуціанських традицій, трансформованих у сучасне суспільство.

Не дивлячись на те, що країна є високорозвиненою і сучасною, у свідомості народу зберігаються історичні традицій: вірність нації, повага до керівництва держави, своїх співвітчизників, особливо старших за віком, сімейні цінності. Завдяки конфуціанській ідеології китайці зберігають минуле, розвивають все краще, що було у ньому, вважаючи, що саме в ньому знаходиться ключ до розвитку сьогодення та майбутнього. 

Більшістю політиків і вчених вважають, що комуністична ідея отримала поразку порівняно з капіталізмом. Однак китайське керівництво не погоджуються з такими висновками, вважаючи, що успіхи країни доводять її потенціал, а до краху радянської і східноєвропейської соціально-економічної системи призвели окремі моделі соціалістичного (комуністичного) типу та неефективні керівники.

Чи може приміряти на себе елементи китайської моделі Україна? Безперечно. Для прикладу, сприяти інвесторам, котрі відкриватимуть свої філії не в Піднебесній, а в набагато ближчій географічно країні. Загалом, складається дивна ситуація: ми звикли чути про дешеву китайську робочу силу. Проте в Україні вона ще дешевша, та відомі бренди до нас із представництвами не поспішають. Можливо, справа в захищеності бізнесу, а також дисциплінованості й працелюбстві азійських працівників?

При згадці таких країн, як Сінгапур чи Японія, на думку спадає величезне багатство природних ресурсів України, яке, на жаль, належить народові лише у нормах Конституції. Насправді ж спільне володіння такими багатствами узурповане впливовими заможними людьми, починаючи з берегової зони за межами обласного центру, захопленої дрібним місцевим князьком, і закінчуючи газовими свердловинами, бурштином, лісами, на які давно поклали око можновладці.

Можливо, саме нестача природних ресурсів зробила ці невеликі азійські країни економічно досконалими, змусивши підключати для успіху волю, дисципліну та інтелект?

У 1965 році Сінгапур являв собою колоніальний порт, відіграючи роль перевалочної бази з Індійського океану до Тихого. На болотистих островах, де він розташовувався, не було природних ресурсів, а питну воду туди завозили з сусідньої Малайзії. Населення країни складалося з переселенців з країн Південно-східної Азії та Індії, британські чиновники та китайські бізнесмени, що говорили на різних мовах і були різної віри. Однак все це не завадило країні досягти феноменального успіху у своєму розвитку.

Сінгапур – країна-представник так званих «Азійських тигрів», нових індустріальних держав. Площа Сінгапуру трохи більша 722,5 квадратних кілометрів - менша за українську столицю. Ринкову економічну систему країни називають прозорою й ефективною, до того ж і найменш корумпованою в Азії. Громадяни країни воліють суворо виконувати закони, за порушення яких їх можуть повісити або побити палицями.

Хоча Сінгапур залежить від імпорту харчових продуктів, водних ресурсів та енергії – усе це компенсується сприятливим інвестиційним кліматом: низькими податковими ставками. Країна виробляє електроніку, розвиває суднобудування, фінансові послуги. Завдяки Сінгапуру світова біржова торгівля працює 24 години на добу, тобто й тоді, коли американські та європейські брокери солодко сплять.

Крім того, Сінгапуру пощастило з лідерами. Автором сінгапурського економічного дива називають прем’єр-міністра з британською освітою. Звали його Лі Куан Ю. Він був непримиренним до хабарників, навіть якщо серед них траплялися «любі друзі». Лідер держави запровадив у своїй країні систему англійського прецедентного права.

Прозоре і дієве законодавство, безмитне ввезення товарів, прозорі мінімальні податки, тотальний і миттєвий розгром корупції зробили Сінгапур однією з п’яти самих інвестиційних привабливих країн світу. На даний час за даними Transparency International, країна входить в десятку держав з найменшим рівнем корупції, що сприяю іноземним компаніям сміливо вкладати свої гроші. До того ж державним чиновникам і суддям було призначено такі високі оклади, що з приватного сектора в уряд «перетекли кращі мозки», які займаються не хабарями та махінаціями, а реальним розвитком держави. 

У Сінгапурі найнижчий рівень злочинності, на 5 мільйонів населення приходиться приблизно 200 крадіжок за рік. На вулицях – чистота і порядок, тому що за жувальну гумку на асфальті або інше сміття, а також паління в громадських місцях нараховуються найвисокі штрафи. Ліфти в житлових будинках обладнані детекторами запаху сечі, які у разі необхідності блокують двері і надсилають сигнал в поліцію.
Як бачимо, українцям  є чому повчитися у сінгапурців. Вище ми згадували про навчання українських посадовців у Сінгапурі, проте, судячи з сьогоднішньої безкарності корупціонерів у нашій країні і браку інвестицій, вітчизняні чиновники явно не поспішають ділитися  набутими секретами успішного управління.


Розглянемо ще одну острівну азійську країну. Японія відома старшому поколінню високоякісною й надійною побутовою електротехнікою: у вісімдесятих японські магнітофони й касети були мрією багатьох радянських людей. Хоча зараз подібні товари переважно виготовляються в Китаї, інші японські вироби вдосталь присутні на українських дорогах: кожен з нас без особливих складностей назве низку автомобільних марок з Японії.

Економічна ситуація Японії післявоєнного періоду залишала бажати кращого: у острівної держави були проблеми, викликані демілітаризацією економіки, руйнуванням флоту, високим рівнем безробіття, нестачею ресурсів, високою злочинністю. Однак за короткий час, як і Сінгапур з Китаєм, ця країна досягла небувалого успіху. Японія залежить від імпорту сировинних матеріалів, проте це їй не завадило стати третьою у світі за показниками ВВП (понад 4 трильйони доларів). За даними Організації економічного співробітництва й розвитку 2014 року, 3,6% ВВП Японія витрачає на науку. З цим пов’язані її високі технології, дорога вартість та впізнаваність брендів японської техніки й оптики. Використання інноваційних технологій сприяло подоланню ресурсних дефіцитів, а також дозволило активно впроваджувати заміщення наявних ресурсів новими.

Важливе значення в цій країні має менталітет її жителів, а саме високий рівень культури, увічливість, стриманість й суворе дотриманням дисципліни. Японська нація за останні сто років пережила чимало трагедій: національний мілітаризм, атомне бомбардування, землетруси, аварію на АЕС. Випробування не лише не зламали, а й загартували японський дух і прагнення до досконалості.

Японія досягла успіху також завдяки своїй ефективній системі освіти, на думку японських освітян, глибокі знання в області математики і природних наук створюють фундамент для технологічного прогресу. 

Цікавим є й той факт, що більшість японських робітників довічно зайняті на одному підприємстві до пенсійного віку. При цьому персонал активно стимулюють високими преміями, які можуть досягати піврічного окладу, а також додатковим заробітком за підвищення кваліфікації і професіоналізму.

Як бачимо, гідних прикладів для наслідування у українців достатньо. За короткий проміжок часу, не маючи достатніх природних ресурсів, азіатські країни досягли небувалих успіхів. Коли ж нарешті ми консолідуємося й почнемо вибудовувати успішну країну? Як зробити так, щоб наші ресурси служили народу й експортувалися не лише у сировинному вигляді, а вітчизняні науковці були забезпеченими і конкурентними? З прикладів азійських країн стає зрозумілим, що без політичної волі тут не обійтися.
 



  Следите за нами в Telegram  



  •   16-02-2019, 17:36
  •   Gin
  •   475

ОСТАННЄ
НОВИНИ
Завантажуємо курси валют від minfin.com.ua
РЕКЛАМА
диквл Ani Lady Shop