Чого очікувати українцям у разі перемоги лідерів передвиборчої гонки?

Постер

Чим ближче вибори, тим відвертішими стають кандидати в президенти у своїх обіцянках, пускаючи в хід найвагоміші козирі. Інформаційне агентство «ФАКТ» пропонує читачам поміркувати та спрогнозувати: чого нам очікувати, якщо Україну очолить один із найрейтинговіших кандидатів: Юлія Тимошенко, Володимир Зеленський або Петро Порошенко.

Отже, беремо до уваги заяви цих претендентів на президентську булаву. Заздалегідь попереджаємо, що висловлені ними та їхніми командами заяви не обов’язково будуть втілені в життя, а можливо, взагалі не здійсняться. Майбутній президент завжди може поскаржитися на незалежні від нього обставини, які різко змінилися, на парламент, без якого неможливо щось вирішити, на тиск «партнерів», кредиторів, війну тощо. Тож наведені нами міркування кандидатів та їхніх штабів потрібно аналізувати критично, з холодним розумом, що ми й спробуємо зробити нижче. 

Перше слово - жінці. Минулої неділі в Чугуєві Юлія Тимошенко заявила, що Порошенко та «все його корупційне оточення відповідатимуть за законом і за заробляння мільйонних статків на власній армії під час війни, і за тарифну вакханалію, яка призвела до збідніння українців». 

Українцям не вперше чути від кандидата в президенти «бандитам – тюрми». Проте враховуючи багаторічну неприязнь цих двох політиків такий варіант за перемоги Тимошенко цілком імовірний. Інша справа, чи буде Петро Олексійович чекати «праведного гніву» на Батьківщині? Крім того, українським кандидатам не дає спокою слава легендарного лідера  Сінгапуру Лі Куана Ю, котрий радив садити трьох своїх друзів. Щоправда, Юлія Володимирівна обіцяє посадити друзів Порошенка, але не своїх. Отже, на Порошенко та його команду слід очікувати репресії.

Теж цікаво поміркувати, за допомогою чого Тимошенко, в разі перемоги, збирається встановлювати провину політичних опонентів? Вивести їх з-під впливу Петра Порошенка леді Ю має намір за допомогою нової Конституції, яку, у свою чергу, планується ухвалити на всеукраїнському референдумі. Можна лише уявити, скільки часу потребуватиме вся ця процедура.

А от де гарантія, що після перемоги ЮВТ на політичній сцені не з’являться «нові старі» друзі, що нині перебувають в опалі? Як приклад, 12 березня очільник фракції БПП Артур Герасимов з трибуни Верховної Ради оприлюднив запис телефонної розмови між людьми, чиї голоси схожі на голоси Юлії Тимошенко і Ігоря Коломойського. На аудіозаписі нібито Тимошенко вітає співрозмовника з днем народження і дякує за те, що «вміє бути справжнім другом, і справжнім партнером у всіх найважливіших справах». Людина з голосом, схожим на голос Коломойського, відповідає: «Ми ж поки мети не досягнемо - не заспокоїмося».

Щодо змін у військовій та соціальній сферах. Координатор Воєнного кабінету Юлії Тимошенко Андрій Сенченко заявляє про відмову від призову з 1 січня 2020 року. Замість цього пропонується добровільний контракт на проходження «тримісячного інтенсивного курсу військової підготовки». Інформаційне агентство «ФАКТ» раніше аналізувало, наскільки небезпечною може бути  відмова від строкової армії під час бойових дій та у мирний час. 

Про тарифи. Тимошенко переконує, що ціна за газ має складати 3,5 грн за куб. м (сьогодні - 8,55 грн), тому вона її суттєво знизить. Чи реальна ця обіцянка? Хіба входить до компетенції президента формування тарифів для населення? Звісно, ні. 

Можливу новацію в разі перемоги Тимошенко озвучив 18 березня заступник партії «Батьківщина» Іван Крулько. Він пропонуватиме Тимошенко легалізувати автівки, ввезені в Україну до впровадження пільг із розмитнення, з акцизом, без прив’язки до віку, за прикладом Молдови. За даними Крулька, це дасть змогу розмитнити автомобілі не за 150-300%, а орієнтовно за 35-45% вартості автомобіля. Нагадаємо, уже 24 травня, за нинішніми правилами, не розмитнені «євробляхи» будуть вважатися поза законом. Середній вік автівок, які були розмитнені за пільговими умовами, складає, приміром, на Харківщині, 12 – 15 років. Уявімо появу на дорогах ще майже мільйону подібних автомобілів, крім поважного віку, враховуючи зношеність цих засобів пересування.

Чи є популістськими наведені, а також інші (наприклад, боротьба з олігархами) пропозиції Тимошенко та її однопартійців? З великою долею ймовірності можна сказати «так». Сюди ж додамо те, що в разі перемоги леді Ю, вона не прийде до влади зі «своїм» парламентом. Безумовно, в ньому зараз чимало колишніх однопартійців Тимошенко, але сказати, що після можливого успіху на виборах вони будуть їй підігрувати, жертвуючи своїми інтересами – не можна. Вірогідно, що обіцянки леді Ю танутимуть під час перемовин з нардепами та впливовими бізнесменами великими обсягами, а спроба втілити в Україні парламентську республіку – завдання явно тривалого часу.

Петро Порошенко відрізняється від всіх інших претендентів на президентську булаву тим, що він вже нею володіє. Припустимо, що він знову переміг на виборах і приступив до реалізації або завершення всього того, що наобіцяв або ініціював раніше. Його інтенсивні передвиборні тури містами України повинні переконати нас, що ми маємо сильну реформовану армію, потужну культурну політику, свою церкву. Та от сприймати успіхи, про які розповідає глава держави, маючи пенсію, меншу за 100 євро чи зарплату у 150 євро – м’яко кажучи, важко. 

Тож Порошенко заговорив про подолання «чортової бідності». Риторика діючого президента стосується, здебільшого, соціальних виплат, приміром, індексації пенсій, монетизації субсидій, які співпали з передвиборчою кампанією. Та чи такого подолання бідності ми маємо чекати від майбутнього глави держави? Чи потрібні людям ці принизливі подачки? 

Складна ситуація у промисловості, проблеми з інвестиціями навряд чи будуть подолані Порошенком у разі його повторного обрання. А звідси постають питання економічного розвитку країни при другому терміні Порошенка: інвестиції, прозорість бізнесу, сервісна функція правоохоронців. До речі, такий козир, як децентралізація не настільки райдужний, як про нього розповідають прибічники нинішнього курсу влади. Навіть в об’єднаних тергромадах з нібито збільшеними у багато разів бюджетами так і лишаються проблеми з дорогами, за якими чи не в першу чергу можна судити про розвиток того чи іншого населеного пункту. Нездійсненними лишилися й обіцянки про створення префектур замість виконавчих органів: обладміністрацій, які, до певної міри, як і за Януковича, відіграють політичну роль з обслуговування правлячої партії.

З великою долею ймовірності можемо очікувати стабільності та посилення існуючої владної вертикалі, подальшого зростання статків олігархічних груп, пусті намагання вступу до ЄС і НАТО, нешвидкі та виснажливі процеси щодо вирішення або заморожування збройного конфлікту на Донбасі. До речі, нещодавно на сторінці гаранта у Фейсбуці з’явилася інформація, що «Україна ні на які торги, ні на які підкилимні домовленості ніколи не піде. І Крим буде повернуто Україні. Ми зробимо все можливе, щоб це було зроблено якнайшвидше, одразу же після президентських виборів». Яким чином це може бути зроблено, враховуючи відсутність прогресу у вирішенні цього питання  - не зрозуміло. 

Можливо, за ще одного президентства Порошенка буде подолано корупцію? Скоріше за все, силові структури працюватимуть ретельніше на упередження: нинішні журналістські розслідування можуть стати поза законом, особливо, що стосується неофіційної інформації, яку беруть у розробку медійники-розслідувачі. Тобто цілком прогнозовано, що стане менше не самої корупції, а розмов про неї. 

Окремо скажемо про нинішню тарифну політику, враховуючи наявний 50-мільярдний борг населення за «комуналку». При збереженні такого курсу, виживання чи то поодинокого пенсіонера, чи пересічної української родини стане гідним будь-якого екстремального реаліті-шоу. Статки громадян явно не відповідають тарифній гонці, особливо на фоні захмарних зарплат топ-чиновників як «Нафтогазу», так й інших державних відомств. 

Не все просто й у гуманітарній сфері. Невідомо, як розвиватимуться події у зв’язку з «подвійним» православ’ям: наявністю УПЦ та ПЦУ. Якщо тиск на Українську православну щодо переходу її священиків у нову церкву або стосовно передачі храмів посилиться, можемо отримати серйозний конфлікт на релігійному ґрунті.

Слід припустити, що Петро Порошенко  під час свого ймовірного президентства буде виконували два завдання, але не на користь народу. Перше – отримання в історії нашої держави іміджу президента, який «відірвав Україну від Московії» і повернув до Європи. А друге - убезпечити від переслідувань себе і свій бізнес після завершення другого терміну.

Якщо президентом стане Володимир Зеленський. Він є явною темною конячкою нинішніх президентських перегонів, його рейтинг стрімко зростає. І якби не розмови щодо можливого зв’язку коміка з олігархом Коломойським, на телеканалі якого Зеленський реалізує себе не лише як актор, а й політик, то артиста дійсно можна було б сприймати як самостійного гравця. Судячи з його передвиборчої програми, він обіцяє мир на Донбасі (незрозуміло, яким чином), страхову медицину, вибори за допомогою голосування в Інтернеті, призначення на керівні державні посади активістів, в’язницю - корупціонерам, премії їх викривачам, робочі місця, дороги, незалежні суди, відсутність зарегульованості з боку держави, гідні пенсії, недоторканність Карпатських лісів та інше. 

І все це, судячи з обіцянки піти на один термін, має відбутися за п’ять років. Уявімо, що Зеленського обрано президентом. Людина, котра не має жодного досвіду в державному управлінні та політиці, має спиратися на команду. Чи є вона у шоумена? Відкрите питання, але одне з ключових. Під час перших кроків у великій політиці Володимиру Зеленському та його найближчим соратникам доведеться співпрацювати зі старими кадрами. До того ж є великий ризик, що новий президент згодом опиниться під крилом досвідчених, але корисливих людей. 

Яким він буде Верховним головнокомандувачем (якщо майже ні дня не служив в армії) та як його будуть сприймати на міжнародній арені, важко уявити. Декларування функцій держави, зведених до додатку у смартфоні – може бути сміливим інноваційним кроком команди Зе, який означатиме зникнення багатьох адміністративних установ, існуючих завдяки платникам податків. Та чи не є це черговим жартом коміка або його досить однобоким сприйняттям державних функцій? В Україні складна воєнна і криміногенна обстановка, наявні радикальні рухи, схильні до насильства, непрості взаємини із сусідами тощо. Тож навряд чи Україні за лічені роки вдасться стати своєрідним острівцем вільних економічних зон, відкритою інвесторам і максимально самоврядною державою. Це означає вимушену необхідність у збереженні силового й адміністративного апарату, який потребує левової частки бюджетного фінансування. 

Недавно західні дипломати дали зрозуміти, що не знають, чого чекати від Зеленського у разі його перемоги на президентських виборах. Про це йдеться у виданні «The Economist». Дипломати занепокоєні непідготовленістю й відсутністю досвіду шоумена. До того ж не слід забувати й про парламентські вибори, де опоненти можливого  президента Зеленського через вимушену бездіяльність перших місяців його правління цілком зможуть взяти реванш і перетворити новоспеченого гаранта на «весільного генерала».

Як бачимо, в разі перемоги будь-якого з лідерів президентської гонки, українців очікує багато чого «цікавого». При цьому вони поставлені у рамки чітко встановленого вибору між запропонованими кандидатами та згідно чинного законодавства не мають права голосувати проти всіх у випадку, якщо жодна кандидатура їм не подобається. Отже, доведеться робіти свій вибір між «поганими» та «дуже поганими», між більшим та меншим злом. Ось такими будуть вибори…


  Следите за нами в Telegram  



  •   19-03-2019, 17:32
  •   Gin
  •   237

ОСТАННЄ
НОВИНИ
Завантажуємо курси валют від minfin.com.ua
РЕКЛАМА
диквл Ani Lady Shop