Зе-Кабмін: чи зможе новий уряд обійти старі «граблі»?


Днями представник Президента у Кабміні Андрій Герус заявив про те, що  «Слуга народу» планує обійняти усі міністерські посади. Підставою для такого рішення є монобільшість, забезпечена партією у парламенті. Результати виборів фактично надали президентській партії абсолютну владу і позбавили її потреби домовлятися з іншими політсилами. Тож, вочевидь, усі подальші інституціональні процедури, як-то: формування парламентської коаліції, написання коаліційної угоди, створення Кабміну відбуватиметься за новим сценарієм. 

Які можливості отримає нова влада від цієї безпрецедентної в країні політичної ситуації? Спробуємо розібратися.

Доцільність? Суто політична
Традиційно в нашій країні Кабмін будувався не за принципами управлінської доцільності та професійності, а з позицій взаємної лояльності політичних сил, що складали коаліцію. Що зазвичай робилося у першу чергу? На паритетних началах роздавалися «ділянки» впливу та сфери контролю за грошовими потоками. Утворення Кабміну завжди супроводжувалося торгівлею між фракціями. На виході держава отримувала «лоскутну ковдру», яка складалася з приватних інтересів, зокрема інтересів олігархів та міжнародних донорів, які теж впливали на окремі кандидатури. Уряд такого штибу важко назвати командою, оскільки робота у ньому ведеться за принципом «хто у ліс, а хто по дрова». 

За статистикою, кількість законопроектів, які розробляються урядами європейських країн, сягає 90%. У нашій країні, навпаки, ключовими суб’єктами законотворення виступають самі парламентарі. До них також активно долучається Президент. Це призводить до значної кількості лобістських законів, які «продавлюються» у парламенті поза процедурами публічного обговорення і професійної експертизи.


Уряд без коаліції
Кабміну Гройсмана за всю історію незалежної України пощастило найменше. Уряд почав працювати після розвалу коаліції, який де-юре так і не був визнаний, оскільки парламентарі вкрай не хотіли дострокових виборів. Тож фактично не було й   можливості реалізувати коаліційну угоду, яку, до речі, експерти оцінюють як доволі якісний і продуктивний документ, який міг би стати основою успішного реформування країни. Утім за відсутності взаємодії між урядом і парламентом він перетворився на формальний папірець, якого ніхто не дотримувався. Достатньо згадати, що уряд Гройсмана жодного разу не звітував перед парламентом.  

Зайві міністерства
Потреба влаштувати на роботу «хороших людей» від партій, що складали коаліції парламентів різних років, зазвичай призводила до утворення нових міністерств, переважно дрібних і не надто важливих для нормального функціонування держави. Згадаємо, що про своє маленьке міністерство культури Євген Ніщук якось сказав, що це радше івент-агенція, аніж серйозна управлінська структура. Функція будь-якого міністерства – не організовувати заходи, не керувати підприємствами, а проводити стратегічну політику у певній сфері. Іншими словами: діагностувати проблеми, окреслювати шляхи її розв’язання і забезпечувати цей процес законодавчо і фінансово.  

Зайві стратегії
Як нещодавно влучно висловився експерт групи «Реформа публічної адміністрації» РПР Сергій Сорока в ефірі радіо НВ, Україна є чемпіоном світу з кількості планів і стратегій – їх наразі близько 160 і водночас лідером з їх невиконання. 

Різноспрямовані й неузгоджені один з одним стратегічні документи – це також результат відсутності команди у Кабміні. Кожне відомство на власний розсуд розробляло велику кількість планів, не рахуючись із загальнодержавними пріоритетами, яких, вочевидь, має бути обмежена кількість. Наразі усі забули і про президентську Стратегію-2020: свого часу її пафосно представили і згодом відсунули на безрік. Згадаємо її основні вектори: сталий розвиток країни; безпека держави, бізнесу та громадян; відповідальність і соціальна справедливість; гордість за Україну в Європі та світі. Цілком імовірно, що якби Стратегія виконувалась, нинішня влада мала би підтримку серед людей і гарантований другий термін. Експерти також висловлюють занепокоєння з приводу того, що Угода про асоціацію з ЄС виконується набагато повільніше, ніж мала б виконуватись.


Можливості для Зе-Кабміну
Цілком очевидно, що новий Кабмін складатиметься з членів однієї команди. Для продуктивної роботи командний підхід – це ледь не найперша умова успіху. Адже командність забезпечує ефект синергії, коли сукупний результат набагато перевищує суму результатів окремих управлінських одиниць.

У монобільшості є можливість розробити коаліційну угоду (можливо, зараз цей документ матиме іншу назву) як план дій, який є прийнятним для усіх членів команди. За таких умов не буде потреби застосовувати практику торгівлі портфелями та сферами впливу. Є надія, що «Слуга народу» створить такий засадний документ, який згодом стане і основою для роботи Кабміну, адже між гілками влади цього разу не передбачається суперечностей. Окрім того, Кабмін матиме найширші можливості розробки та затвердження тих законопроектів, які, відповідно до його стратегічного бачення, забезпечуватимуть розвиток держави.

У нової влади є все для того, щоб зрушити країну з мертвої точки. Єдине, чого їй зараз бракує, - презумпція довіри, яка залежить суто від нас з вами. 


  Следите за нами в Telegram  



  •   30-07-2019, 17:22
  •   Gin
  •   332

ОСТАННЄ
НОВИНИ
Завантажуємо курси валют від minfin.com.ua
РЕКЛАМА
диквл Ani Lady Shop