Здобутки і промахи Зеленського за рік президентства: SWOT-аналіз

Володимир Зеленський

Пам’ятаєте, як рік тому через дату інавгурації новообраного президента ламали списи політики різних мастей. Говорили про 19, 20 і 28 травня. Зрозуміло, стара влада хотіла потягнути час, Зеленському ж, навпаки, кортіло якомога швидше прийняти присягу і приступити до справ. Дату обрали – не вашим, не нашим. І інавгурація відбулася 20 травня. Саме тому у цей день ми і підбиваємо підсумки першого президентського Зе-року, а разом з тим і роботи Зе-парламенту та Зе-Кабміну. Зрозуміло, що оцінки їх результативності будуть різними. За такої строкатої політичної палітри думок, яку ми маємо зараз, інакше і бути не може. Разом з тим, не можна скидати з рахунків і ту масштабну кризу, у якій з початком пандемії опинився світ і зокрема наша країна. 

Мабуть, читачі пам’ятають картинку з Мережі, де Україна веде боротьбу одразу на трьох фронтах – війна, пожежі, коронавірус. Сюди можна додати і збитий боїнг, і економічну кризу, що прийшла слідом за пандемією. Зрозуміло, що той ідеальний шторм, у який потрапила влада з початку 2020 року, значно загальмував процес виконання планів та обіцянок. І все ж таки здобутки і зміни є. Так само, як і помилки і прорахунки. Ми узагальнили їх у SWOT-аналізі, який і пропонуємо вашій увазі.  
  
Здобутки і промахи Зеленського за рік президентства: SWOT-аналіз

Що вдалося?
- Кардинально оновити політичну еліту. Склад Верховної Ради змінився більш, ніжна на 80%. Цим важливим для суспільства кроком президент задовольнив величезний запит суспільства на нові обличчя.

- Зняти недоторканість з депутатів. Завдяки монобільшості Зеленському вдалося зробити те, що із зрозумілих причин роками гальмувалося Верховною Радою. По народних обранцях також «вдарили» штрафами за кнопкодавство та прогули. 

- Розблокувати мирний процес на Донбасі. Зеленський «розморозив» Нормандський формат і почав рухатися у бік мирного врегулювання конфлікту на Донбасі.  

- Здійснити обмін полонених. Усього відбулося три хвилі таких обмінів і процес перемовин у ТКГ триває. Як і обіцяв, президент зробив усе можливе, щоб повернути додому наших моряків і політв’язнів.  

- Прийняти банківський законопроєкт, який унеможливив повернення «Приватбанку» Коломойському і став запорукою подальшої співпраці з МВФ. 

Що не вдалося? 
- Налагодити ефективну кадрову політику. За рік був повністю зруйнований міф про нові обличчя. Адже стало зрозуміло, що нові і ефективні це аж ніяк не одне й те саме.

- Створити сильну команду. Кадрова чехарда, що триває вже майже рік, наочно демонструє: у президента немає людей, які б одночасно задовольняли двом вимогам – були професіоналами своєї справи і викликали почуття довіри. Своя людина – це не професія. На жаль, цю аксіому поки що не вдається опанувати президентові.

- Здійснити обіцяні посадки. Передвиборне гасло «Весна прийде – саджати будемо» так і не було втілено у життя. 

- Провести деолігархізацію країни. Більше того, потужні центри впливу, пов’язані з олігархами, можна спостерігати у самому серці народовладдя – парламенті. 

- Досягти кінця «епохи бідності». Зеленський не встиг виконати цю обіцянку до коронакризи, нині ж, за умов дірявого бюджету, постраждалого від пандемії, подолання бідності і зовсім перейшло у розряд утопій. 

Що можна віднести до загроз? 
- Відсутність ідеологічних та ціннісних орієнтирів політики Зеленського, які б могли консолідувати суспільство. Єдиним мобілізаційним чинником для тих, хто підтримує його рейтинг, виступає він сам. Так було під час перевиборної кампанії, і така ж ситуація залишається зараз. При цьому функціонувати як «людина-оркестр» Зеленському стає усе важче. Потрібні і люди, і ідеї, які б рухали країну уперед. 

- Нестабільна монобільшість. Тріумфально розпочавши роботу восени з турбо-режиму, вже через кілька місяців інтенсивної законотворчості фракція «Слуга народу» почала тріщати по швах. Сварки, конфлікти, публічне обливання один одного брудом – усе це аж ніяк не пішло на користь репутації пропрезидентської партії і, тим більше, на користь її парламентській роботі.

- Кризові реформи. Реформи, розпочаті за президентства Порошенка, виявили зрештою не лише свою неефективність, а й шкідливість для реформованих галузей. Вже поставлена на паузу медична реформа. Купу питань викликає реформа у сфері освіти, судова реформа, земельна реформа. Для того, щоб уникнути колапсу у цих галузях президентові варто не лише трансформувати реформи, як це було зроблено з медициною, а повністю перезавантажити реформаційний процес. 

- Зміни у виборчому законодавстві. Скасування мажоритарної системи позбавить громади депутатської опіки. Особливо чутливою така зміна буде для мешканців невеличких сіл, де народні депутати часто були єдиною ланкою зв’язку із «великим світом».

- Підсилення ролі опозиції. Необачні рішення «слуг» викликають шквал критики політичних опонентів, рейтинги яких поступово зростають. 

- Ukrainegate – скандал, що став приводом для ініціювання імпічмента  Трампу, кинув тінь і на Україну та на україно-американські відносини.

- Скандали з членами президентської команди (плівки Єрмака, «Велюр» тощо), які не коментувалися президентом і фактично продемонстрували його відстороненість від «своїх людей». 

Що лишається у зоні можливостей? 
- Продовження роботи нормандської четвірки над урегулюванням ситуації на Донбасі.

- Активізація роботи тристоронньої контактної групи в оновленому форматі, до якого залучені вимушені переселенці з ОРДЛО.

- Дигіталізація країни. Якщо ця ідея буде коректно та якісно втілена у життя і «Країна в смартфоні», дійсно, працюватиме так, як це демонстрував під час презентації очільник Мінцифри Федоров, ми матимемо величезний технологічний прорив. 

- Повернення «заробітчан» додому за умов надання їм привабливих умов праці та зарплат. 


  Следите за нами в Telegram  



  •   20-05-2020, 11:59
  •   Gin
  •   106

ОСТАННЄ
НОВИНИ
Завантажуємо курси валют від minfin.com.ua
РЕКЛАМА
Armadatour Ani Lady Shop