Коломойський знову «вирішує» за Україну

Останнім часом інформаційний простір України захлиснули панічні виклики щодо інтерв’ю бізнесмена І. Коломойського у міжнародному інформаційному ресурсі FinancialTimes. З усіх боків почалося бродіння суспільства та провокуючі заклики «зрада».

Що саме з дій бізнесмена викликало незадоволення українських фінансистів та держслужбовців?
Бізнесмен під час інтерв’ю висловив, що відмова від виплати Україною зовнішніх зобов’язань перед МВФ та іншими кредиторами – непоганий сценарій. Проте, давайте разом проаналізуємо, що ж таке дефолт та чи є у України можливість «креативу».

Дефолт – це неможливість чи відмова уряду держави (в нашому випадку) погашати заборгованість та проценти. Розрізняють два види дефолту: банкрутство та технічний дефолт. У першому випадку держава спирається на неможливість погашення зобов’язань. Технічний дефолт базується на тому, що держава зараз не може погасити свої зобов’язання, проте не відмовляється зробити це у майбутньому.

Та чи є приклади країн, що вирішили, що кредитори їм не указ? Звичайно ж: Аргентина, Мексика тощо. Приклад Греції не є  доцільним, адже дефолт з боку держави був скоріше формою шантажу Європарламенту. Давайте проаналізуємо один з найцікавіших «не технічних» дефолтів: дефолт Аргентини в 2017 році.

Дефолт Аргентини в 2017 році
Аргентина десятиріччями йшла до економічного розвитку та залучення іноземних інвестицій. Проте, загроза націоналізації зменшила бажання інвестувати в аргентинську економіку та призвела до декількох економічних криз, апогеєм яких стали дефолти 2001 та 2014 років. Чи допомогли ці дефолти Аргентині? Ні. На превеликий жаль вони лише зменшили бажання інвестувати у прибутковий аргентинський агросектор. Навіть 100-річні державні облігації з величезним доходом не допомогли залучити кошти для відновлення економіки – через рік країні знову знадобилася допомога Міжнародного Валютного Фонду (МВФ). Тобто відмова платити кредити призвела лише до нового «падіння на коліна» перед міжнародними фінансово-кредитними інститутами.

Чи можна використовувати досвід інших країн до України, щоб зберегти нас від потрясінь?
Можливо… Але українська економіка має борг вище, ніж борг Аргентини останні 10 років, хоч вона нормально функціонувала та мала можливість обслуговувати зовнішніх кредиторів. Цікавий факт: кредити отримані від міжнародних фінансово-кредитних установ часто «зникають» у товщах бюджету, але результатів їх впливу ми не бачимо. Тому погляд зупиняється на корупційній складовій. Тобто висновком стає відсутність критичної необхідності брати додаткові кредити у МВФ  (тому що вони залучаються для нормалізації бюджету, тобто підтриманні країни «на плаву», щоб вона могла й надалі виплачувати проценти). Але є і рейтинг платоспроможності країни – хто буде залучати до нашої економіки капітальні інвестиції, якщо ми на увесь світ заявляємо, що не будемо віддавати їм гроші. 

Таким чином, ми повинні виплачувати проценти, тому що без них наша економіка залишиться сам на сам з власними мізерними економічними ресурсами, які спекулянти ще не вивели у офшори. 

Як ми бачимо, розмір зовнішнього боргу не є критичним значенням, особливо якщо він не перевищує 60% ВВП. У 2018 році співвідношення сукупного державного боргу  до ВВП склало 60,9%, що є оптимальним для збереження платоспроможності держави. За наступні 3 роки Україна повинна виплатити 11 млрд. доларів, проте відмова від виплат не допоможе позбутися проблем – зекономлених коштів не вистачить, щоб покрити дефіцит державного бюджету в наступні 3 роки.

Саме структура зовнішнього боргу впливає на платоспроможність держави. Чим більша частка довгострокових кредитів, тим більше можливостей для використання цих ресурсів. На жаль, структура державного боргу (залежність від долару США) впливає на залежність «від креативу»: якщо вартість іноземної валюти до національної зросте – виплати по кредитам стануть «дорожчими» для економіки.

 
Навіщо надання таких порад для України від бізнесмена І. Коломойського на міжнародному інформаційному ресурсі?
Як вже зазначалося в минулих матеріалах на економічну тематику, коли з’являється інформація про радикальні зміни – це вже встановлений результат. На ньому вже «нагріли руки» інформовані персони, що підготувалися чи спровокували фінансові ринки до зрушень у вигідну для себе сторону.

Тобто, створивши паніку на ринку та скупивши задешево державні облігації (а їх реальна вартість спадає), підприємець може підкорити державну фінансову систему та шантажувати державу. За допомогою схожого креативу Дж. Сорос – американський фінансист – зміг поставити Банк Англії «на коліна» у 1992 році та отримати більше мільярда доларів прибутку.

Тому не вагайтеся та не звертайте увагу на інсайдерські впливи. Особливості діяльності Сороса ви зможете дізнатися у наступному матеріалі Інформаційного агентства «ФАКТ». 



  Следите за нами в Telegram  



  •   30-05-2019, 12:19
  •   Fact-bot
  •   349

ОСТАННЄ
НОВИНИ
Завантажуємо курси валют від minfin.com.ua
РЕКЛАМА
диквл Ani Lady Shop